Ця неймовірна жінка, про яку мало хто знає, п’ять років ,постійно, збирає свого чоловіка-волонтера, в зону бойових дій. Це, що їй доводиться готувати вдома , може оцінити, і відчути важливість, лише той, хто бачив її неймовірно важку працю.
Коли Володя збирається до хлопців, Людмила стає о 3 год, ночі, щоб замісити тісто, посмажити капусту, приготовити фарш. А потім спекти 100 пиріжків і нажарити 300 чебуреків..! Не забуває посмажити щей курей. І , це ще не все ! Їй хватає сили і здоров’я збирати по селах ТЕ ,що передають для хлопців люди. Відтак, треба ж спакувати, щоб доїхало хлопцям свіже і ціленьке . Думаю, що ці останні сили , вона черпає згадкою, що колись її синок чекав приїзду волонтерів з домашніми гостинцями … Цю жінку може зрозуміти лише той, хто втратив на цій війні свою найдорожчу дитину … Я розповіла вам про Людмилу Бурко ,яка тихо живе і допомагає нашим воїнам. Але мені хочеться на цілий світ кричати про таких людей, бо їх не так багато ! Низько кланяюсь тобі Людочко за твою працю і за твоє добро !
А ось багато хто дійсно живе без піару, тільки звичайно в своє задоволення. Нехай хтось це робить, а я почекаю. Та нічого з цим не вдієш.Здоров’я і сили бажаю тобі Людочка! Поможи тобі ,Боже !!!
Татьяна Сила. Кропивницький
Копіювати
