В Україні розгорівся скандал через вимоги мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа вивезти з міста представників ромської спільноти. На його слова відреагували в посольстві США та міжнародна правозахисна організація Amnesty International, які вважають заяви Марцінківа порушенням прав етнічної групи.
Глава МВС Арсен Аваков також заявив, що позиція міського голови недопустима, а поліція вже відкрила кримінальне провадження. Відомі представники ромської національності та правозахисники виступили із закликом не допускати подібних висловлювань з боку влади та розповіли OBOZREVATEL, чому проблема міжнаціональної ворожнечі в Україні ще не скоро вирішиться.
Музикант і композитор Петро Чорний
Заслужений артист України, лауреат численних національних і міжнародних музичних премій Петро Чорний вже 30 років є яскравим представником ромської національності в українському шоу-бізнесі.
Артист уже багато років живе і працює в Україні, він добре відомий і за кордоном, і його дивує, що в такій багатонаціональній країні, де всі мають право на рівність, знаходяться люди, які дозволяють собі подібні висловлювання.
“Якщо людина не поважає чужу культуру, вона ніколи не полюбить свою. Мене в моїй країні оточують моя сім’я, друзі, мої педагоги, і я свого сина виховую в любові до України. “Ненька Україна” для нього – це не порожні слова. Тому в мене одне слово – покидьок”, – каже Чорний.
Співак зазначає про неприпустимість подібних висловлювань, тим паче з боку державних чиновників, які несуть міжнаціональну ворожнечу в суспільство та створюють конфліктну ситуацію.
“Я вважаю, ці слова – це гетто, це нацистська пропаганда, яка несе за собою ворожнечу народу. Ось через одного такого поганого барана все стадо перемолотило. Товаришу пішак, тебе поставили відповідати за порядок у місті, а ти сам його порушуєш у багатонаціональній країні”, – заявив він.
Чорний упевнений, що Марцінків зобов’язаний понести покарання за свої дії, які підривають довіру до всієї української влади.
Крім того, артист наполягає на тому, що роми не зло, а окраса будь-якої країни. Навіть більше, вони вдячні Україні за можливість жити, вчитися й працювати в державі, яку вони називають рідною.
“Цигани – це окраса будь-якої країни. Знаєте, яку пісню грають на другий день циганського весілля? “Зеленеє жито, зелене”, і роми плачуть під цю пісню. Ми тут живемо, працюємо, співаємо пісні українською мовою, шануємо і любимо. У нас навіть тост перший за батьків, а другий – за ту країну, за ту землю, де ми живемо. В Україні, на відміну від Чехії, де нам оголосили гетто, і в інших країнах, де ми не можемо здобути освіту, тут ми можемо вчитися, і ми вдячні. Давайте дотримуватися гасла: “Бути добру”, а якщо бути добру, то в усьому”, – сказав український співак.
Художній керівник циганського театру “Романс” Ігор Крикунов
Театр “Романс” є першим і єдиним в Україні державним циганським професійним театром. Уже 26 років його колектив доносить до українського глядача всю неординарність і самобутність циганської культури. Їхні концертні програми затребувані не тільки в Україні, але й у багатьох країнах світу. Мета театру – показати культуру і світосприйняття ромів у своєму національному та українською побуті, з чим вони успішно впоруються.
Народний артист України і ром за національністю Ігор Крикунов вважає, що всі ці заяви відбуваються суто через відсутність розуму та культури.
“Звідси всі біди, тому що до влади приходять люди, які не здатні нести відповідальність за свої слова. Мер – це лише посада, а крім неї людина ще повинна мати честь, совість і розум, і, що не менш важливо, повагу до інших націй. Крім того, це ще й відсутність культури, тому що культурна людина не дозволить собі так ставитися до культури інших”, – каже актор.
Усе своє творче життя Крикунов разом із артистами циганського театру намагається змінити ставлення українців до ромської нації та культури, але без допомоги влади кардинально змінити ситуацію не вдасться. “За 30 років незалежності України ніхто не займався цією проблемою, ніхто не збирався донести до народу, що ми всі єдині, і роми такі ж люди, як і всі. “Нагорі” нами ніхто не цікавиться, знаєте, ми тут як сироти. Так, створювалися програми з інтеграції ромів, але це блеф. Що найдивніше, до них навіть не залучали представників нашої національності”, – зазначив він.
І, на жаль, якщо не буде вжито жодних заходів, проблема сама собою не вирішиться і залишиться в суспільстві на довгі роки.
Посланниця толерантності ПРООН в Україні Зола Кондур
Ромська правозахисниця, віцепрезидентка жіночого фонду “Чіріклі” вже більш як 20 років займається проблематикою становища ромів в Україні. Кондур брала участь у тренінгах Ради Європи, ОБСЄ, ЄЦПР та ООН. Проходила навчання для громадських лідерів у США. Встигла побувати консультанткою Європейського центру з прав ромів, Ради Європи та ОБСЄ.
Вона вважає, що подібні заяви допускаються, зокрема, через відсутність прецедентів, коли за подібне справді когось карали.
“Чому досі існує така проблема? Тому що не всі обрані державні чиновники розуміють наслідки порушення прав людини, дій, які носять дискримінаційний характер або мову ворожості”, – каже Кондур.
Доручення мера Івано-Франківська поліції правозахисниця називає нелюдським, але все ж проблема не тільки в окремій посаді, а й у самій системі загалом.
“Швидко пояснити, що ми не загроза і такі ж люди, як усі, не вдасться. Особливо, коли звучать подібні висловлювання або ж погрози в наш бік, люди це читають і думають, що це нормально. Тут потрібно працювати з обох сторін, аби знайти діалог і почати поважати одне одного”, – вважає Кондур.
“Необхідно змінити підходи до вирішення цих проблем. По-перше, не потрібно сприймати нас як щось або когось, хто не є громадянами цієї країни. Ми – українці, і ми громадяни України. Але в нас є інше етнічне походження. По-друге, повинна існувати не просто політична воля й бажання щось зробити, а чіткий контроль виконання тих заходів, які будуть прописані в новій стратегії”, – додала вона.
Кондур переконана, що час руйнувати стереотипи, які склалися навколо представників ромської національності, оскільки серед них є маса осіб, готових вчитися та працювати на благо України. Але часто без реальної допомоги від держави це зробити досить складно. Крім того, багато що залежить і від ставлення українців до ромів.
“Я часто чую і читаю коментарі в соцмережах, де ромів звинувачують у небажанні працювати, і я з цим не згодна. Я багато працюю з нашими громадами по всій Україні, і я не бачила жодної людини, яка б не хотіла працювати або навчатися”, – говорить правозахисниця.
Роми досить часто стикаються з дискримінацією під час вступу до школи або працевліштування, через що соціальна адаптація багатьох із них стає неможливою.
“Як правило, ромських дітей не беруть до школи, батьки школярів просто не хочуть, щоб їхні діти навчалися з нашими. А якщо й приймають, то в класах з’являються конфлікти, і часто ромських дітей обзивають, б’ють, через що вони не хочуть повертатися до школи. Дорослі відчувають дискримінацію під час влаштування на роботу. Навіть коли в них є освіта й немає проблем з документами, їм відмовляють через національність. А після цього нам кажуть, що ми не хочемо вчитися й працювати. Просто має бути людське ставлення до всіх”, – заявила Кондур.