Ми вже два тижні, як хворі. У нас вірус. Все, як належить: висока температура, кашель, паршиве самопочуття. Часом було важко по хаті пройтися – треба було відпочивати. Зараз вже краще.
Підстраховували батьки-родичі, підтримували друзі зі Справи Громад; самотні люди в таких умовах мають небезпеку для життя.
Хворіли ми всі, крім немовляти. Діти – день потемпературили, ми – дуже помалу виходимо.
Спробували чемно себе зафіксувати, як підозрілих на коронавірус – фігвам! Коли було дуже зле – дзвонили на швидку. Після запитань про вік, поїздки закордон або контакти із закордонцями, наявність труднощі з диханням, тьотя втратила інтерес, як до мене, так і до дружини. “Тримайте далі контакт із сімейним”.
Це не грип, бо експрес-тест на грип негативний. А що це – невідомо. Зате коронавірусну статистику і показуху по Львівщині не зіпсуємо. Наскільки знаю, так по всій Україні: якщо нема ускладнень, то будьте вдома, А тести не будемо на вас тратити, не псуйте нам статистику.
До речі, батьків братової футболили у Франківську з різними діагнозами, допоки вони не опинилися в реанімації з підтвердженим коронавірусом.
ПС. Мене особисто вразила різниця показухи “картинних-карантинних” заходів від реалій. Якщо була би інакша, менш явна, реакція організмів, яка кількість інфікованих навколо нас з’явилася би?
Джерело:prefiks.co.ua
Копіювати
