Олексій Подольський
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ПЕТРУ ПОРОШЕНКО
Петро,
Ми вчились в одному університеті, навіть маємо спільне товариство, переплетене дружбою і коханням.
Але я не розумію, чи ти читав ті книжки, з яких ми ставали українцями та ще й вільними?
Невже для тебе ці: «не кради» і «не зраджуй» — це лише дяківська мантра: приспів кацапських «частушок», коли слова – пусті і вульгарні до повної блювотини московської пошлості і пітерського цинізму? Коли вкрав, але — перехрестився. Тоді зрадив, але — двічі нахрест подриґав перстами. Аби лише був би ловкий пройдисвіт, і крізь кості — виліз на поверхню.
Справа навіть не у тому, що ти на колінах перед портретом Гонгадзе обіцяв Справедливості, як йшов у президенти. А потім тишком дав команду підручним суддям чи то за хабара, чи то за медіа впливи Пінчука – врятувати Кучму — вбивцю твого, як ти нас, всіх українців запевняв – особистого «друга»: Георгія.
Відкинемо навіть це особисте.
Невже тебе колись так і не пробрало від злету Волі Жан Жака Руссо і Вольтера, Сковороди і Шевченка? Невже не соромився разом із студентським товариством від лицемірства і сваволі склепу живих трупів Політбюро?
Невже ти думаєш, що накрадене і нахабарене – буде твоя вага: після могили?
А може це камінь, що тягне тебе в багно, ще живим?
А може вже немає ані мізків, ані серця?
Може ти вже труп?
Копіювати
