Подаємо мовою оригіналу:
З якими страшними людьми я, на жаль, живу в одній країні-Україні побачила вкотре, коли в соцмережах почали цькувати директорку музею Голодомору Лесю Гасиджак.
Не можу сказати, що я підтримую в такий непростий час добудову самого музею, хоча й розумію, що він має бути.
Але насміхатися з людини, відшуковувати і публікувати невдалі фото, яких у кожного з нас вистачає, глузувати з її ваги, виразу обличчя – це дніще.
Страшний сором і сум. Якщо в хаті неприбрано, ми що робимо – генеральне прибирання, аби звільнитися від непотребу.
Як очистити країну від недобрих людей – хто знає?
До речі, у мене теж зовнішність не модельна.
Починайте сміятися, якщо навіть в такий час не знаєте чим себе зайняти, нешановні співвітчизники.
Копіювати
