Чоловік, останнім часом, поводився дуже дивно. Затримувався допізна на роботі, став йти в іншу кімнату, відповідаючи на телефонний дзвінок. У нього збільшилися витрати. Ну все, думаю, коханку завів. Знаючи, що це дуже негарно, я все одно вирішила простежити за чоловіком. Взяла у подруги довгий плащ, купила капелюх з широкими полями і сонячні окуляри на половину обличчя. Гра в приватного детектива почалася.
Чоловік, вийшовши з роботи, сів в машину і поїхав в протилежному від будинку напрямку. Я, перебуваючи в таксі прямо за його машиною, йому зателефонувала і запитала:
«Де ти?»
– Мила, у мене завал на роботі, буду пізно, цілу, вибач – ніколи. Ось це так, думаю. Гаразд, зараз зустрінешся зі своєю коханкою, тут то я вас тепленькими і візьму.
Чоловік припаркувався біля квіткового магазину і, вже через пару хвилин, вийшов звідти з букетом. Звичайно, такі букети купувати – ніяких грошей не вистачить, у дружини просити доводиться. Чоловік під’їхав до звичайної дев’ятиповерхівки, з під’їзду вийшла жінка. Зрадник вискочив з машини, поцілував розлучницю і відкрив їй пасажирські двері. Мені ніколи не відкривав, а тут прямо розджентельменівся. Насилу стримавши порив вийти з таксі на розборки прямо зараз, я вирішила подивитися, куди відправляться голубки.
О, ресторан. Ще й наш улюблений. Ніякої фантазії у мужика – йде перевіреною доріжкою: квіти, ресторан. Далі що? Готель? Парочка розташувалася за столиком і, посміхаючись, весело цвірінькала. Але ж дамочка вже не першої свіжості. Фу, на мотлох потягнуло чи що? Ось що йому мало?
Красива, готую, голова не болить. Мозок чайної ложкової не їм. Я замовила собі вина і спостерігала далі. Блін, він її що, моїм улюбленим вином напуває? Як тільки посмів, зрадник. А адже вдома мені посміхається, каже що любить. А сам? Пара келихів вина додали мені хоробрості.
Я рішуче встала і попрямувала в бік підступного зрадника і його супутниці. Підійшовши до їхнього столика і побачивши, що вони тримаються за руки, я вийшла з себе. У пориві гніву, я схопила тарілки з їжею і перевернула їх вміст на голови цих аморальних людей. Жінка схопилася:
– Ви що, божевільна? Ви що робите? Я зняла капелюха, окуляри і сіла за їх столик, пославши чоловікові свою найчарівнішу посмішку.
– Не чекав, улюблений? Тобі йдуть спагетті в волоссі. У мене на вухах така ж локшина висить? Втомився, працюєш, бідненький. Ти вже вибач, що відірвала тебе від «роботи», більше я тебе не потурбую. Ніколи. Я встала і зібралася ефектно піти, але була зупинена риком чоловіка:
– А ну-ка сіла! Швидко!
Так що він собі дозволяє? Сидить, розпиває вuно з якоюсь розлучницею в «нашому» ресторані. ще й на мене кричить, ніби це я йому зраджую. Я відкрила рот, щоб розповісти чоловікові все, що я про нього думаю, але не встигла.
– Лариса, ця жінка – моя мама. Мама, ця божевільна – моя дружина. Зазвичай вона себе так не веде, тому зараз вона сяде і пояснить нам, що за цирк вона тут влаштувала. Я слухаю.
Ненька? Це його мама? Так, що я знаю про свекруху? Коли чоловікові було 16, вона вийшла заміж і поїхала з чоловіком до Індії, залишивши сина зі своєю мамою. Справно дзвонила і переводила гроші.
На наше весілля не приїхала, тому що доглядала за хворим чоловіком. Блiн, ось я дyра!
– Здрастуйте, Марина Вікторівна. Рада з Вами познайомитися, багато про Вас чула. Прошу вибачення за це прикре непорозуміння, я все не так зрозуміла.
Свекруха з чоловіком переглянулися і засміялися.
– Браво, син. Твоя дружина продовжила нашу сімейну традицію. Коли напад сміху закінчився, чоловік розповів мені. що його мама при знайомстві з його бабусею, випадково пролила на свою свекруху тарілку борщу. Я теж посміялася, за компанію. Так, бувають адже в житті збіги.
Після повернення додому, чоловік пояснив мені, чому приховав приїзд своєї мами. Їй від чоловіка залишилася хороша сума грошей, і вона вирішила купити нам квартиру. Ось чоловік і мовчав, сюрприз хотів зробити.
Джерело:bbcccnn.org
Копіювати
