Я жодного дня в житті не підтримував Петра Олексійовича Порошенка. Я не розумів, як можна було голосувати за нього в 2014 році. Я не розумів, як можна було робити паради, коли в Іловайську були Герої України. Не просто були, а гинули сотнями… Я не розумів, як можна було голосувати за нього в 2019 році…Проте зараз я усвідомлюю, яким був наш президент.
Мені не було соромно за Україну на міжнародній арені. Гучні виступи з конкретикою, англійською мовою, юридично чисті та фактично обгрунтовані. Так – це був президент України. Він міцно доводив всім ЗМІ та присутнім на заходах, що росія – окупант. Що потрібні санкції та суспільний, світовий вплив на агресора.
Тепер Порошенко – не є президентом. Має малий відсоток однопартійців – депутатів у Верховній Раді України.Проте робить ту ж роботу, що і робив. Доводить Світові, що росія лишилася тим же окупантом. І головне, шукає союзників та підримує зв’язок із старими друзями України.
Цього не робить президент, в якого повірили мільйони Укрїнців. Які сліпо вірили в брехню.Які заливали свої фото в соціальних мережах – зеленими наліпками. Які кричали на Українців, котрі підтримували Порошенко. Не просто кричали, лаяли, обзивали, проклинали…
Чи винен Петро Порошенко в багатьох бідах України – ймовірно. Для цього потрібні справедливі суди. А до поки їх не має, мені, як українцю – важко пригадати кращого презадента України. Тим більше, країни, яка воює шостий рік…