Українці – дивовижна нація. Є у нас особливість, яку ми вшили в національний код: любов до іноземного та зневага до свого рідного. Прівєтікі, комплекс меншовартості, я сумував. Іноді це доходить до такого абсурду, що я жахаюся. Наприклад, є у нас материнка – така запашна травушка.
Щоб люди купували материнку, треба назвати її орегано, і тоді все буде тіп-топ. Фета звучить для нас шляхетніше, ніж бринза. Чи от ще з 90х наш мозок знає, що польський одяг кращий за український. Житомирські шкарпетки – то смішно. А шкарпетки з провінції Ольбія-Темпіо – соліднєнько. Коли чуємо про авокадо, чіа, бургери та суші, то вклоняємося. Коли чуємо про пастернак, топінамбур та буряковий квас – перехрещуємося та тікаємо.
⠀
І от зараз. Ми не звертаємо увагу на те, що відбувається самісінько перед пикою. Горить ліс у Чорнобилі, президент 10 днів не реагує, суспільство у більшості мовчить. А тепер порівняйте з Австралією – коли там були пожежі, як сильно журилися українці та активно фондували гроші на рятунок милих коал.
Горить Чорнобиль – тиша. Вітаю вас в Україні. Я розумію, що це важко – припинити сприймати нашу країну, як належне. Але раптом вам хочеться допомогти пожежникам та волонтерам, які вже 10 днів безупинно намагаються зупинити пожежі, чи раптом вам хочеться врятувати не лише австралійських, але й українських тварин, то ви можете перерахувати будь-яку суму у фонді Червоний Хрест України. Ось посилання на реквізити
Більше інформації у дописі Дима Логгинов (Dima Logginov).⠀
Досить ставитися до України по-споживацькому, інакше прокинемося одного дня у руїнах. Ми можемо допомогти. Нехай нам не буде соромно за нас.
Копіювати
