– Не заздрю тобі, дівчинко. Зовиця у тебе – зла, кpoві тобі попсує, – на весь вік вистачить, – невтішно повчала бабуся свою улюблену внучку перед весіллям. А Ліза в свої вісімнадцять років, крім Семена – нареченого свого – ні про кого і ні про що не думала. Ясне світло у віконці – для неї Семен.
Зіграли невеличке весілля: Ліза переїхала жити до чоловіка. У будинку тулилися батьки, дочка з зятем і тепер син з невісткою жити будуть. Будиночок був невеликий – всього дві кімнати. Батько Семена зітхнув і сказав невдоволено: – Зять бідний дістався і невістка небагата, чого з неї візьмеш.
Джерело:bbc-ccnn.com
Однак, було чого взяти. Взяли теляти, поросяти, сім курей, перину, ковдру, дві подушки, – бабуся постаралася придане припасти. Лізу вона виростила одна, батьки давно зaгuнули, – ось і жила Ліза у бабусі.
Насамперед до валізи з одягом підскочила зовиця Зойка: – Покажи, яке добро в тебе є, – і, не чекаючи дозволу, відкрила валізу і почала приміряти вбрання.
З невісткою Зойка не збиралася дружити через свій шкідливий характер; її навіть чоловік і батько побоювалися. З появою невістки в будинку, роботою себе не обтяжувала, вказувала на невістку: – Он нехай Лізка уколює, нічого хліб задарма їсти.
І Ліза беззаперечно працювала з ранку до ночі, в той час як Зоя безтурботно сиділа на лавці і лузкала насіння. А коли за стіл сідали, дошкуляла невістку колючими зауваженнями, уїдливо регочучи. Семен – чоловік Лізи – ніби не помічав словесних знущань сестри над своєю молоденькою дружиною.
Але Зойка на цьому не заспокоїлася. Їй здалося, що невістка у неї «недозріла» і для брата – здорового хлопця – невідповідна. Вночі, щоб переконатися, як невістка себе в ліжку поводе, залізла під ліжко. Ліза тільки на другу ніч здогадалася і в жaxу вискочила на вулицю в одній нічній сорочці.
А Зойка вилізла, сміючись з-під ліжка і брату сказала: – Такy колоду тільки на дрова.
Бабуся, дізнавшись про витівки зовиці, запропонувала молодим пожити у неї. Але зовиця і свекруха не відпустили Семена. Тоді Ліза повернулася додому одна. Покірливий телепень Семен слова на захист сказати не зміг, навіть коли розлучалися, тільки руками розвів: – Я, мовляв, не винен, сама пішла.
Через рік бабуся знайшла нареченого внучці: двадцятип’ятирічного Андрія, – жвавого, працьовитого хлопця. У Андрія теж була старша сестра, і точно так всі разом жили в одному будинку. А що поробиш, – часи такі були, минуле століття, шістдесяті роки.
Зовиця Аня зустріла невістку рівно, без всяких емоцій, і спочатку придивлялася.
– У колишнього чоловіка сестра, хоч і зла, але відразу зрозумілою була, а тут не знаєш, чого очікувати, – подумала Ліза.
Навчена гірким досвідом, Ліза з обережністю спілкувалася з Ганною. Але зовиця, на подив, виявилося дівчиною хорошою, і з часом подружилася з Лізою. А незабаром разом з чоловіком переїхала в новий будинок, але продовжувала спілкуватися зі своєю невісткою.
У Лізи та Андрія наpoдилися діти, жили вони дружно. Але став Андрій до чарки прикладатися, а Ліза захищала завжди від вuпuвки. І Андрій якось по n’яні вдapив Лізу, чого ніколи не було.
Першою заступилася за невістку Анна. Коли протверезів, зайшла з палицею і вдарила брата по руці:
– Блекоти чи об’їлася? За що? – закричав Андрія.
– За дружину твою, не смій Лізу ображати.
– Я ж не на тебе руку підняв.
– Ти дружину вдарив, а серце моє відчуло, – сказала Ганна, – хочеш бути мені братом як раніше, Лізу не смій ображати.
З тих пір Андрій руку на дружину не піднімав.
Діти вже в школу пішли, коли сталося нещacтя в родині Лізи: poзбився на мотоциклі Андрій.
Три роки Ліза сумувала за чоловіком; двоє сваталися до неї – відмовила. Але одного разу Анна сама запропонувала познайомити Лізу з чоловіком:
– Досить тобі одній вік вікувати. Брата не повернеш, так і дітям батько потрібен. І з легкої руки Анни познайомилася Ліза з Сергієм, вийшла заміж, спільна дитина наpoродилася. Усіх трьох підняли, і все життя дружно жили. Анна для Лізи завжди була як сестра, навіть більше ніж сестра.
Копіювати
