На Бердянському напрямку, в районі сіл Приютне та Старомайорське, російським окупантам вдалося призупинити рух ЗСУ. Про це розповів військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець.
“Підрозділи “свіжого” 247-го “козачого” десантно-штурмового полку зі складу 7-ї десантно-штурмової дивізії шляхом безперервних контратак по межі с.Приютне – с.Старомайорське, протягом 1.5 діб, зуміли призупинити ЗСУ по напрямку на с.Старомлинівка із північно-західного боку”, – пише експерт.
Але, за його словами, загальна ситуація для противника продовжує залишатися досить важкою, оскільки ЗСУ вже ведуть бої у самому Старомайорському та поступово витісняють окупантів із с.Урожайне.
“Думаю, рано чи пізно противнику таки доведеться на цьому напрямі відійти на межу Ремівка – Володино – Старомлинівка – Керменчик. На сьогоднішній момент, принаймні, на двох флангових районах на цьому напрямі (район с.Приютне та район с.Новодонецьке) у противника явно якось “не складається.” У першому випадку – повторюється майже ідентична історія з с.Рівнопіль, у другому випадку – противник, у вигляді 37-й омсбр, якось “спізнюється з реакцією”, не встигаючи реагувати на різку і раптова зміна українським командуванням ділянок наступу”, – наголосив Костянтин Машовець.
Військовий оглядач додав, що на Бердянському напрямку для ЗСУ зараз є метою два неселені пункти — Старомлинівка та Керменчик, і окупанти готові докласти максимум зусиль, щоб їх утримати.
У контрнаступі ЗСУ є певні особливості – українським військовим дозволяють воювати за звільнення їхніх рідних міст і сіл, хоча зазвичай бійці воюють там, куди їх відправляє командування.
Про це йдеться у статті The New York Times.
У матеріалі вказано, що як правило, військові беруть участь у боях там, куди їх відправляє командування, однак в українській армії роблять виняток. Так, бійці, які після початку війни були змушені залишити рідні населені пункти, можуть попроситися воювати за їхнє звільнення. Тож у лавах учасників українського контрнаступу є військові з особливою мотивацією.
“Набагато краще, щоб у бригаді були люди, які знають місцевість, щоб командири дозволяли вам вести бій у напрямку вашого дому”, – зазначив підполковник Дмитро.
Одним з таких бійців є рядовий Євген з окупованого Бердянська.
“Найбільше я сумую за морем”, – сказав військовий.
В інтерв’ю виданню близько дюжини солдатів, чиї домівки розташовані попереду окопів, у яких захисники зараз воюють, сказали, що хочуть пішки повернутися до рідних міст у військовій формі та зі зброєю в руках. Однак спершу бійці повинні пройти через добре укріплені російські оборонні лінії.
“Якщо мені знадобиться п’ять років, щоб побачити свій дім, то добре, я нікуди не поспішаю”, – сказав рядовий Євгеній, що був приблизно за 100 миль від дому.
“Я тут відчуваю енергетику ґрунту і знаю кожен кущик на цьому фронті. Я можу ухвалювати рішення швидше, тому що знаю всі річки: які влітку висихають, а які – ні”, – зауважив військовий.
Він наголосив, що зробить усе можливе, щоби звільнити своє місто.
“Якщо потрібно, я б обстріляв свій дім”, — сказав Євгеній і пожартував, що його й так не влаштовувала рожево-помаранчева фарба на стінах кімнат, яку обрала дружина.
У межах українського контрнаступу за минулий тиждень Сили оборони звільнили від ворога майже 18 кв. км території на сході та півдні.
Командувач Сухопутних військ Олександр Сирський заявив, що контрнаступ відбувається не так так швидко, як цього хотілося б. Усе через суттєве замінування територій на сході та оборонні загородження ворога.
Копіювати
